Сьогодні, 9 березня, день народження найвидатнішого світоча української культури — Тараса Григоровича Шевченка, українського поета, прозаїка, мислителя, живописця, гравера, академіка Імператорської академії мистецтв, етнографа та громадського діяча. Людини, яка стала національним героєм і символом України, діяча українського національного руху, члена Кирило-Мефодіївського братства.
Сьогодні вся прогресивна спільнота українців усього світу вшановує Великого Кобзаря, людину, що поєднувала художній і поетичний таланти, того, хто гострим словом формував основи для боротьби за незалежність любої його серцю України.
Бібліотека ліцею, відзначаючи 209-річчя геніального Тараса Шевченка, презентує своїм користувачам Шеченківський тиждень «Весна в Україні починається із Шевченка», який включає:
книжково-ілюстративну виставку-вшанування «Великий син Великого народу» /діє: 06 — 10.03/
засідання літературно-мистецької кав’ярні «Чай. Кава. Почит@ємо» за темою: «Хто для мене Тарас Шевченко?» /09.03/
бібліохвилинку «Життя і творчість Т.Г.Шевченка» /07.03/
Тарас Григорович Шевченко — символ та приклад української незламності. Його внесок у культуру — безцінний, а творчість — залишається актуальною і в сьогоденні. Шевченко піднімав серйозні теми та ніс важливі меседжі, прищеплював любов до Батьківщини, намагався підтримати і надихати людей на боротьбу за вільне майбутнє.
Тарас Григорович Шевченко народився в кріпацькій родині 9 березня 1814 року на Черкащині, а науки вчився в сільського дяка. Реалії першої половини ХІХ століття аж ніяк не сприяли розвитку чи бодай можливості жити достойним життям. Шевченко, як і абсолютна більшість сільського населення українських земель, поневолених російським царатом, був кріпаком і працював на пана Павла Енгельгардта, який і розгледів в юному Тарасові здібності до малювання.
Згодом, саме унікальний талант, надлюдська наполегливість, сила волі та гарні друзі допомогли Тарасу Шевченку звільнитися від пана й отримати «вольную», свободу.
Після викупу з кріпацтва, молодий і перспективний художник, навчався у Петербурзькій академії мистецтв /по завершенні — отримав Срібну медаль/, починає писати вірші.
За свідченням дослідників життєвого і творчого шляху Тараса Шевченка, його творчість цікаво досліджувати, враховуючи багатогранність поета і гостроту піднятих тем. Національний гніт, фактичне рабство, великоімперський шовінізм, соціальна несправедливість та навіть інтимна лірика – тематика творів широчезна. Разом з тим, Шевченко вмів писати гостро, викриваючи проблеми, про які мало хто наважувався говорити, писати.
Тарас Шевченко гармонійно поєднував революційний дух часу з плеканням давніх українських історичних образів. В його поезії ми бачимо критику і відповідь як імперського устрою з його пихатістю і ворожістю всьому українському, так і викриття ницості, порочності і зради відомих українців, що завели свою країну у фактичне рабство.
Не вабило Шевченка життя у російській столиці. Він щоразу повертався до рідного дому — багатостраждальної України, любого серцю краю, землі. Пригадаймо його «Заповіт», який починається зі слів:
«Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий»
В одній із поїздок Україною, Шевченко, перебуваючи в Києві, приєднався до таємної політичної організації – Кирило-Мефодіївського братства, заснованого Миколою Костомаровим. Та вже за кілька місяців це стало причиною його арешту та довгого заслання до Азії. Саме там він напише твори, що увійшли до циклу “В казематі”, а також проникається долями й інших поневолених народів російською імперією та присвячує їм вірші і поеми: “У Бога за дверима лежала сокира», “Полякам”, “Царі”, ін.
Тарас Григорови Шевченко прожив досить мало, лише 47 років, але залишив по собі яскравий мистецький та змістовий слід, ставши навічно символом України, рупором народної боротьби. Він піднявся до вершин людського духу, вселюдської любові. Його спадщина навіки вписана в українську культуру та історію.
9 березня — не лише пам’ять про Тараса Шевченка. Цей день є нагадуванням про важливість підтримки та розвитку української культури і мистецтва, а також про значення нашої історії і національної свідомості. Нехай творчість Тараса Шевченка завжди буде для нас натхненням і прикладом національної гордості і самопізнання.
Всім нам — пам’ятати і цінувати безцінну спадщину Великого Кобзаря і культурні традиції нашої держави.
Пам’ятаймо, Шевченко — це наша душа, наша мудрість, наша сила!
/відзначають з 1966 року/. Мета даного дня — відзначити, що бути грамотним важливо для кожної людини і суспільства в цілом та підкреслює важливість грамотності і хоча б базової освіти як незамінних інструментів, що необхідні для побудови інтегрованого і мирного суспільства у XXI столітті.Бібліотека ліцею долучилася до відзначення Міжнародного дня грамотності, презентувавши для користувачів виставку-календар «Навчання-Грамотність-Освіта» та Бібліохвилинки «Міжнародний день грамотності: історія і значення свята»
Десять причин регулярно читати
книга збагачує мову, словниковий запас та підвищує загальний рівень грамотності
знижує депресивний стан та покращує настрій
розвиває пам’ять та мислення
захищає людину від хвороб мозку
додає впевненості та своїх силах
поліпшує уяву і робить нас креативними
покращує сон
покращує мозкову активність та розширює кругозір
поліпшує увагу та здатність до концентрації
розвиває товариськість і співпереживанняУ книги люди, наче бджоли в сота,Знесли сяйливий, чарівний мед.Сліпцеві очі ним потри, і вментПобачить сонце й голубі висоти… /Д.Павличко, «У книги люди, наче бджоли в соти…»